«Дуже цікавий, свіжий і перспективний формат. Не історії діячок та героїнь, а простих, пересічних жінок Харкова – тих самих, які у реалії і творять історію міста. Історії людей, а не безликих мас на чолі з вождями і героями. Бо історії – це люди», «Найбільше враження від того, що взялися за спогади простих жінок, а не видатних. Дуже багато цікавого саме в тому пласті, де зберігаються звичайні історії» – такі відгуки отримала виставка «365 жіночих історій Харкова», що була презентована під час Фестивалю живих історій.

Фестиваль живих історій – культурна подія, що відбулася у Києві у вересні 2019 р. За словами організаторів та організаторок «Фестиваль вдруге збирає та об’єднує людей, ініціативи та інституції, які працюють із культурною спадщиною, вивченням історії та культурою пам’яті». Фестиваль став спільним простором для різних форматів відповідального осмислення історії, представлення наявних культурних та освітніх практик.

Учасники та учасниці  фестивалю разом шукали відповіді на запитання:

• Чи існує альтернатива поширеним нині в Україні наративам пам’яті?
• Як українські суспільство та влада можуть створювати інклюзивні та партисипативні простори пам’яті?
• Якою може бути державна історична політика сучасної України?
• Яка роль культури та мистецтва в процесі творення наративів пам’яті? 

Під час фестивалю у Живій лабораторії публічноісторичних ініціатив були представлені результати реалізованих у рамках проєкту ініціатив. Серед них – ініціатива «365 жіночих історій Харкова», реалізована командою Центру гендерної культури та Музею жіночої та гендерної історії.

Одним з напрямів роботи фестивалю було створення майданчику для спілкування та обміну досвідом закладів культури.  Біля 25 представниць та представників музеїв, архівів та бібліотек з усієї території України, в тому числі Музей жіночої та гендерної історії представили власну діяльність та проєкти.

Фестиваль живих історій реалізує Інша Освіта / Insha Osvita в партнерстві зі спілкою MitOst e.V. та громадською організацією Центр студій політики “Центр студій політики пам’яті та публічної історії “Мнемоніка” (NGO «CSMP «Mnemonics») за фінансової підтримки Український культурний фонд, Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine, Auswärtiges Amt та Robert Bosch Stiftun