Пам’яті Аліси Відуліної

Пам’яті Аліси Відуліної

29 березня 2022 року покинула цей світ перша диригентка в Україні, харків’янка Аліса Костянтинівна Відуліна (16.03.1927-29.03.2022)

Жінка-епоха. Трудівниця. Майстриня своєї справи. Справи, яку прийнято вважати чоловічою. Понад 70 років свого професійного шляху Аліса Костянтинівна, маючи неймовірний талант, безумну працелюбність, стійкий норов, запальний характер, впевнено демонструвала, що жінці підвладна і ця професія.

Щиро ділилася Аліса Відуліна своїми спогадами, влучними порадами, мудрими думками і будучи учасницею проєкту «365 жіночих історій Харкова», і безпосередньо перебуваючи на спеціально організованих зустрічах у Центрі гендерної культури. Вона на власному прикладі щиро підтримувала тему розвіювання міфів про так звані «нежіночі» професії. А трудовий приклад Аліси Костянтинівни, насправді, героїчний. Судіть самі.

У далекому, 1950 році, Аліса Відуліна здобула вищу освіту у Харківській Державній консерваторії, ставши диригенткою оркестру народних інструментів, а у 1954 році – другу вищу освіту у Київській Державній консерваторії, в якості диригентки симфонічного оркестру і опери.

Таким чином, Аліса Відуліна стала першою в Україні жінкою, яка здобула вищу професійну диригентську освіту. Цікаво, що термін її трудового шляху складає 71 рік 7 місяців (24.08.1943 – 24.03.2015 рр.), при чому, перший запис у трудовій книжці з’явився на другий день після визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників.

У Києві працювала 2-ою диригенткою оркестру народних інструментів Українського Комітету Радіоінформації, диригенткою-асистенткою народного артиста СРСР Натана Рахліна у Державному симфонічному оркестрі УРСР. Як диригентка, вона готувала програми з такими корифеями української сцени, як Іван Паторжинський, Марія Литвиненко-Вольгемут, Михайло Гришко, Борис Гмиря, а наставниками в диригентському мистецтві були Натан Рахлін і Костянтин Сімеонов.

Будучи диригенткою Харківського театру музичної комедії з 1960 по 1974 рік, разом із режисерами, в тому числі такими видатними, як Володимир Канделакі та Лесь Івашутич, поставила 28 вистав, серед яких твори світових класиків й українських композиторів Олексія Рябова, Юлія Мейтуса, Дмитра Клебанова, Оскара Сандлера, Ігоря Ковача. Саме завдяки її творчим ідеям репертуар театру поповнювався нещодавно написаними оперетами вітчизняних авторів, а на гастролі  приїжджали зірки цього жанру Тетяна Шмига, Георг Отс, Михайло Водяний, примадонна венгерської оперети Марія Тібольді і багато інших.

За більш ніж 50-річну (1957-2015) педагогічну діяльність, слід підкреслити – в результаті не лекційних, а індивідуальних занять, Аліса Костянтинівна підготувала понад 200 випускників та випускниць. І вже протягом десятків років вони працюють в усіх куточках України диригентами різноманітних оркестрів,  обіймають відповідальні посади у сфері культури та мистецтв. Серед них, зокрема: Аллін Власенко, заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист України, диригент Київського Національного театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка, професор Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського; Віталій Куценко, заслужений діяч мистецтв України, близько 20 років – головний диригент  Харківського Національного театру опери та балету імені М. В. Лисенка; Шаліко Палтаджян, заслужений діяч мистецтв України, понад 25 років – художній керівник Харківського академічного театру музичної комедії; Костянтин Глушенко – головний диригент Харківського академічного театру музичної комедії, потім – головний диригент Одеського академічного театру музичної комедії імені Михайла Водяного; Іван Микита – генеральний директор Закарпатської обласної філармонії.

Як диригентка, Аліса Відуліна відрізнялася яскраво вираженою власною манерою диригування, природним почуттям ритму, надзвичайною точністю рухів, координацією обох рук, управлінням майже по пам’яті (без нот), виправданим артистизмом, поважним ставленням до оркестрантів. Твори, академічно виконані оркестром під керівництвом цієї майстрині, мали особливу виразність та емоційне забарвлення.

Аліса Відуліна в свій час мала змогу від’їхати за кордон, здобувши там славу і визнання, але для неї, за її переконанням, це було неприйнятно, бо вона була переконана, що треба залишатись на Батьківщині, там, де отримала освіту, щоб передавати знання новим поколінням та дарувати радість глядацькій аудиторії своєї рідної країни.

Дізнавшись, що за свій трудовий шлях Аліса Костянтинівна окрім почесних грамот і державної стипендії не мала ані звань, ані державних нагород, колектив Центру гендерної культури у 2019 році ініціював і підготував документи на відзначення цієї видатної жінки. Указом Президента України № 188/2019 від 4 травня 2019 року Аліса Відуліна була нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня. Встигли: коли людині за 90 років, то треба було ще встигнути…

Тут, у Харкові, не під звуки улюбленої нею протягом всього життя музики, а, на превеликий жаль, під гуркіт вибухів Аліса Костянтинівна пішла у вічність. Настане мир, і наш Музей гендерної і жіночої історії обов’язково присвятить окрему експозицію цій славній Жінці, а вже зараз працюємо над створенням індивідуальної статті у Вікіпедії.