4 березня у межах Місяця жіночої історії у Центрі гендерної культури відбулось відкриття виставки «Сестри Грим». На виставці представлено 20 робіт, на кожній з яких представлені героїні дитячих казок або літературних творів та художні тексти про цих героїнь.

Авторка художніх робіт та текстів – київська місткиня Дарія Засєеда.  Її роботи були представлені на багатьох європейських персональних і групових виставках. У своїх роботах Дарія фокусується на жінках як на одному з ключових об’єктів дослідження, вбачаючи свою місію в розкритті психологічного стану жінок в контексті соціуму. Пише картини художниця в змішаній техніці. Її роботи можна легко впізнати за масштабними графічними візерунками, які оточують основний об’єкт і додають картинам символізму та містицизму.

 Ось що розповідає про свій проєкт авторка: «Усе почалося з народження моєї доньки. Коли у твоєму житті з’являється малеча, ти раптом почуваєшся людиною без шкіри. Саме з цієї миті все, що відбувається у світі: війни, хвороби, економічні кризи, винахід ліків, будівництво міст на Місяці — все це відтепер стосується тебе особисто, адже саме в цьому світі буде жити твоя нова прекрасна людина. Як і всі мами, я почала розповідати своїй доньці казки по пам’яті, але раптом спіймала себе на думці, що історії, на яких виросло не одне покоління дівчаток, мені, дорослій жінці, дуже неприємні.

З героїнями абсолютно всіх казок постійно траплялися жахливі речі: їх присипляли, з’їдали, відрізали їм частини тіла, ґвалтували, віддавали заміж за перших зустрічних. І мені спало на думку: я, як і десятки моїх подруг, переживала в житті велику кількість складних ситуацій саме тому, що брала моделі поведінки, знання про те, як має поводитися дівчина, саме з таких от жорстких історій. Зрозуміла, що не хочу вчити доньку бути покірною принцесою, яка робить тільки те, що їй наказує батько або чоловік, і чиє єдине завдання — бути красивою. Тож я стала розповідати моїй манюні ці звичні історії, міняючи в них події на користь жінки. Згодом мені захотілося намалювати цих нових героїнь. Так і народився проєкт «Сестри Гримм».

У цій серії немає нічого випадкового. Усе, від кольору до візерунків — має символічне значення. Я вибрала для цих картин крихкі матеріали — чорнило і поталь, а не масло чи акрил, — свідомо, бо не хочу, щоб ці полотна жили вічно. Час від часу старі казки мають поступатися місцем новим, актуальним історіям». 

Виставка відкрита та працюватиме у просторі Центру гендерної культури протягом березня місяця.