За словами британського історика Пола Томпсона – одного з засновників усноісторичного напряму історичних досліджень: «Усна історія – це історія, побудована навколо людей. Вона наповнює життям історію як таку і розширює її масштаб. Вона дозволяє знайти героїв не тільки серед вождів, а й серед безвісної більшості народу. Вона привносить історію всередину спільноти, щоб потім зробити її загальним надбанням. Вона сприяє контактам – а значить, і взаєморозумінню – між соціальними класами і між поколіннями. Одним словом, вона допомагає людям повніше відчувати себе людьми».

Саме тому, одним з напрямів діяльності Музею жіночої та гендерної історії є відновлення ненаписаних сторінок жіночої історії, висвітлення специфічного жіночого досвіду через пошук та збір архівних та усноісторичних  матеріалів.

Обмін досвідом популяризації матеріалів усної історії – саме такою була мета зустрічі, що відбулась 20 – 21 червня у Запорізькому національному університеті – одному з перших вишів України, в якому було започатковано збір усноісторичних джерел на науковому рівні.

ЗНУ у партнерстві із Українським інститутом національної пам’яті та Запорізьким обласним краєзнавчим музеєм виступив організатором засідання Усноісторичного клубу. Усноісторичний клуб – новий формат тематичного спілкування, неформальна зустріч тих, хто розуміється на практиці популяризації усних свідчень. Серед запрошених до участі був і Музей жіночої та гендерної історії.

Відкритість, незаангажованість, простота і щирість виступів, за словами учасників та учасниць, зробили робочу атмосферу невимушеною, цікавою та корисною. Багатовекторність виступів стала ключовою ознакою обговорення. Під час заходу були розглянуті різноманітні питання та практичний досвід формування, зберігання і використання архівів усної історії, в тому числі шляхи використання усноісторичних джерел в музейному та освітньому середовищах.

Музей жіночої та гендерної історії презентував результати власних усноісторичних проєктів, таких як:  «Наративна історія як напрямок дослідницької роботи учнівства»,  «Жіночі голоси», «365 жіночих історій Харкова» та використання їх у просвітницькій діяльності. Презентація музею визвала зацікавленість учасників та учасниць та отримала експертну оцінку та поради щодо можливостей цього напряму для подальшої його діяльності.

Заплановані програмою екскурсії  Запорізьким обласним краєзнавчим музеєм та на о. Хортиця виявили ще більшу спільність думок та поглядів присутніх на важливість усноісторичних практик. Було висловлено ідею продовження зустрічі і, навіть, обговорені декілька інноваційних форматів проведення подібних заходів в подальшому.