підтримано учасницями і учасниками Феміністичного форуму
«Жіночий рух: посилюємо вплив»

З нагоди 140-річчя українського жіночого руху Центром гендерної культури направлено звернення до Президента України п.  Володимира Зеленського про встановлення  8 грудня Дня українського жіночого руху.

Текст звернення було проголошено 9 квітня 2024 року під час Феміністичного форуму «Жіночий рух: посилюємо вплив» і підтримано його учасницями – представницями 130 українських громадських організацій.

2024 рік – рік 140-річчя українського жіночого руху. 8 грудня 1884 року в Станіславові (теперішньому Івано-Франківську) з ініціативи зачинательки жіночого руху Наталії Кобринської було засновано «Товариство руських женщин» (етнонім руський походить від слова «русин» – означає український). Це була перша офіційно створена жіноча інституція з власним статутом, метою і напрямами діяльності, яка започаткувала епоху українського жіночого руху. Непроминальне значення цієї події полягає передусім в першій інституційній структуризації жінок, визначення цілей своєї діяльності та єднанні довкола спільних цінностей – доступу до освіти, інтелектуальної праці, взаємодопомоги, соціальної рівності, виборчих прав. Діяльність Товариства руських женщин сформувала цілу генерацію активних пасіонарних жінок, які впливали на суспільні процеси, налагоджували міжнародну діяльність, об’єднувалися в гуртки, самотужки здобували освіту й створювали цінні інтелектуальні продукти, які ставали лектурою для інших жінок. Саме за їх сприяння, активної петиційної діяльності на початку 1900 років українська жінка отримала доступ до гімназійної, а згодом університетської освіти, інтегрувалася в активні політичні процеси.

Саме за ініціативою «Товариства руських женщин» 1887 року було видано перший жіночий альманах «Перший вінок» з праць галицьких і наддніпрянських жінок. Це стало безпрецедентною акцією об’єднання жінок імперськи розділеної тодішньої України. Заклик альманаху – «В імені нашої національної єдності» – заклав традицію активної співпраці жіноцтва по два боки кордону, активізував націєтворчі процеси, заклав традицію жіночого письма і літературного сестринства. Надруковані у «Першому вінку» праці Наталії Кобринської й дотепер є головним теоретичним підґрунтям українського фемінізму, актуальним в усі часи.

8 грудня – епохальна дата в історії українського жіночого руху ще й в тому сенсі, що вона стала історичним відліком жіночих змагань для наступних поколінь, які в різні періоди вшановували цю дату, влаштовували пам’ятні конгреси, ювілейні видання, різноманітні меморіальні заходи, показуючи цим тісний історичний зв’язок з досвідом своїх попередниць і розбудовуючи на їхніх здобутках новітню ідеологію українського фемінізму. Так, наприклад, в червні 1934 року до 50-ліття українського жіночого руху був скликаний перший Український жіночий конгрес, в якому взяли участь близько 10 тисяч українок з усього світу, щоб підвести підсумки 50-літньої діяльності українського жіноцтва. 

140 років українського жіночого руху свідчать про неперервність боротьби за рівність та права, а також про визначні досягнення жінок у різних сферах життя українського суспільства.

Жіночий рух активно працює над досягненням рівности між чоловіками та жінками у політиці, економіці, освіті, секторі безпеки і оборони та у сім’ї. Він ставить питання про подолання гендерної нерівности, бореться з сексизмом та дискримінацією.

Завдяки зусиллям жіночих організацій була розроблена і ухвалена низка законів, стратегій, програм і планів дій, націлених на подолання гендерної нерівності, зокрема:

• Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.);
• Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (2012 р.);
• Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (2017 р.);

• Державна стратегія забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року та операційний план з її реалізації на 2022—2024 роки;
• Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року;
• Концепція комунікації у сфері гендерної рівності та план заходів з її реалізації;
• Державна соціальна програма запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року. 

Цьогорічний 140-річний ювілей українського жіноцтва показав потужний запит від жіноцтва офіційно меморіалізувати цю дату. Свідченням цього є масштабний резонанс ювілейних заходів до 140-річчя, які згуртували українських жінок не лише в різних частинах України, а й в осередках української діаспори в світі. Цей ювілей зрезонував у потужних заходах вітчизняного і світового значення: підписання Меморандуму про співпрацю різних жіночих організацій (понад 80 підписантів), створення арт-виставки «Неймовірні» (про визначних жінок), відкриття Її лекторію «Творчині української дійсності», кампанія “Мапі України – жіночі імена”, перевидання цінних культурних і літературних артефактів жіночого руху і праць про нього, міжнародні конференції і конгреси. Це є доказом того, як ця дата спричинила зміни в свідомості і розумінні української жінки, яка почала позиціонувати себе частиною історичної традиції жіночого руху й готова примножувати його надбання, мережуватися й розвивати свою діяльність.  

З огляду на ці аргументи, а також з нагоди 140-річчя українського жіночого руху пропонуємо надалі відзначати дату 8 грудня як День українського жіночого руху. 

Як зазначала Мілена Рудницька, «Жіночий рух діє в усіх жінках, навіть коли вони цього не знають і цього не хочуть, – навіть, коли вони на словах його відрікаються».

Зробімо жіночу історію видимою!