Координаційна зустріч з питань комплексного підходу до запобігання і протидії гендерного-обумовленому насильству в період конфлікту відбулася за ініціативи Women’s Information Consultative Center. Представники та представниці міністерств та відомств, судової влади, збройних сил та громадських організацій обговорювали проблеми, які заважають ефективному впровадженню резолюції РБ ООН 1325 та розробляли практичні рекомендації для їх вирішення.

Не зважаючи на  міжнародні зобов’язання України щодо забезпечення гендерної рівності, питання протидії насильству та захисту жінок та дівчат, особливо під час конфлікту, розглядаються як окремий факт та не вирішуються комплексно. Результат цього – слабка взаємодія та відсутність міжвідомчої координації, недосконалість  понятійного апарату в нормативних актах, а головне – упереджене ставлення до жертв насильства та нерозуміння масштабу проблеми як на рівні населення так і на рівнях прийняття рішень.

Можливість вирішувати проблему, об’єднуючи досвід гендерних експерток та експертів безпосередньо з виконавцями Національного плану дій щодо резолюції РБ ООН 1325  надало нового, більш широкого  бачення проблеми гендерно-обумовнленого насильства під час конфлікту. Всі учасники й учасниці, у числі яких й співробітниці Центру гендерної культури, підтвердили готовність працювати над покращенням міжвідомчої координації, забезпеченням просвітницької роботи у напрямі  підвищення рівня  гендерної чутливості широких кіл громадськості. Було визначено найбільш важливу задачу, яку треба вирішувати комплексно – забезпечення всебічної системної підтримки постраждалих від насильства на кожному кроці процедури розслідування  та документування злочину: недопущення морального, психологічного  тиску та повторної віктімізації; спрощення для потерпілих  процедури досудового дослідження та експертиз; програма захисту свідків та механізм компенсації, надання реабілітаційних послуг. Зрозуміло, що крім зміни законодавства попереду важка робота щодо усунення величезного упередження та стереотипів відносно фактів насильства та дискримінації. Знімати ці бар’єри потрібно дуже обережно та послідовно, починаючи в першу чергу з самих себе.

Таку плідну співпрацю різних інституцій можна вважати гарною тенденцією. Крім обговорення ключових проблем учасники та учасниці знаходили альтернативні шляхи об’єднання на досягнення результату, обмінювалися контактами, планували нові зустрічі та спільні проекти.