Останнім часом в Україні не вщухають дискусії про свято 8 Березня. Частина населення сприймає його як пострадянську модель з квітами та подарунками, а більш молоде покоління апелює до первісного правового сенсу Дня солідарності жінок. Традиційно також згадуються видатні жінки та їх внесок у розвиток суспільства, але український феміністичний рух, який поступово набирає потужності, активно відроджує ідею відстоювання прав.

В останні роки дедалі більше жінок та чоловіків приєднуються до маршів солідарності. Цього року марші відбулися в 4 містах України – Києві, Харкові, Львові та Херсоні. Хоча мета, що висувалася кожним містом, мала свої відтінки, але основна обˊєднуюча теза – це заклик до солідарності у відстоюванні прав проти насильства та дискримінації. Слово «марш» в перекладі означає – рух вперед, і вже взяття за основу даної публічної моделі надає стимул руху у майбутнє без упереджень та стереотипів.

Яскраві гасла по типу «Моє тіло – моє діло», «Місце жінки – всюди», «Бути самій собі ціллю», «Проти тиску, насильства та патріархального устрою» віддзеркалюють публічну позицію та демонструють процеси усвідомлення жінками власної ідентичності та незгоди з дискримінаційними заявами.

Примітно, що разом з активним вираженням позиції солідарності, зˊявилися і контракції з антифеміністською направленістю та провокативними проявами. Але чи саме не це доводить зростання інтересу спільнот до жіночого руху?

Очевидно, що активізація жінок в Україні спостерігається не тільки під час відзначення Міжнародного жіночого дня і участі в феміністичних акціях, але позитивна тенденція в динаміці єднання та усвідомлення сенсу рівних прав та можливостей без стереотипів доводить зміни в Україні.

Центр гендерної культури є солідарним з партнерськими організаціями та приєднується до об’єднуючих ініціатив. У рамках Місяця жіночої історії командою Центру проводиться низка інформаційно-просвітницьких заходів, мета яких привернути увагу до ролі жінки в суспільстві та запобігання гендерній дискримінації .