Вчительство вдягає гендерні окуляри

Коли реалізуються великі проекти, дуже важливо час від часу зупинитися, зробити аналіз результатів,  підвести підсумки та розробити подальший план дій.

За півроку роботи Майстерні  гендерночутливого вчительства шість  шкіл Харкова та тринадцять шкіл області взяли участь у серії тренінгів для освітян в межах Проекту ЄС «Центр гендерної культури як платформа для розширення прав та можливостей жінок і молоді».

Програму для першого рівня було розроблено з урахуванням професійних аспектів освітньої діяльності та спрямовано на розкриття  загальних понять про гендерну рівність, законодавче підґрунтя, надання певного інструментарію гендерного аналізу.

Важливою частиною роботи є соціологічне дослідження щодо обізнаності вчительства у гендерній тематиці, а також наявності або відсутності гендерних стереотипів у різних сферах суспільного і особистого життя. Перед кожним тренінгом учасниці та учасники брали участь в опитуванні, а наприкінці давали зворотній зв’язок.

Значна частина вчительства визнавала, що ніколи не замислювалася над питаннями гендерної рівності і зазначала, що за час тренінгу «вдягла гендерні окуляри»: «Раніше не звертала увагу на певні речі. Відтепер відкрила для себе новий світ..», «Це новий погляд на суспільство», «Думати по-новому, змінювати себе…». В той же час якась кількість вчительства знайома з гендерними проблемами  та вибудовує відносини в шкільному середовищі в дусі рівного ставлення та самореалізації як учнів, так і учениць. Для тих і інших нові знання з цього питання були цікавими, важливими.

Разом з тим, потрібно визнати, що невелика частина вчительства сприймала  інформацію під час тренінгу без зацікавленості. Для деяких тема гендерної рівності залишилася «чужою» та незрозумілою. Крім того,  були поодинокі випадки, коли ідеї гендерної рівності зустрчали опір: «Чоловіча» робота має такою залишатися, а жінка має сидіти вдома, або працювати так, щоби робити і домашню роботу і виховувати дітей».

Важко (а, іноді, й неможливо) змінити ціннісні уявлення, якщо людина не хоче нічого слухати та чути. Тим не менше, тренерська команда робить висновки для себе, шукає шляхи подальшої взаємодії, в т. ч. й з цією категорією вчительства.

І все ж таки, важливо відзначити, що загальний рівень гендерної чутливості вчительства змінюється. Один з прикладів. В одній зі шкіл немолода вже вчителька на початку тренінгу сказала: «Я працюю багато років, але для мене завжди головною була родина, я прагнула передусім бути хорошою матір’ю та жінкою, цілком цим задоволена. Не розумію, як можна інакше». А на закінчення тренінгу та сама вчителька  відгукнулася з сумом: «Так. А може я була неправа. Колись мені пропонували бути директоркою школи, а я тоді думала, що головне – це тільки родина…»

Отже завдання Майстерні гендерночутливого вчительства створити таке освітнє середовище, в якому діти змалку будуть розуміти, що дівчатка та хлопчики мають рівні можливості, що знання не діляться на «дівчачі» та «хлоп’ячі», що кожнна дитина це – особистість, і може обирати діяльність, професію, хоббі за власним бажанням, реалізовувати власні мрії і будувати власну кар’єру. А для цього вчительство має насамперед по