15 серпня e Центрі гендерної культури відбулося відкриття виставки “Фемінізм є”, що буде приймати відвідувачів та відвідувачок  протягом серпня-вересня з понеділка по п’ятницю. 

Виставка складається з декількох векторів, які досліджують феміністки. Ці вектори пов’язані з внутрішнім та зовнішнім, соціальним та культурним, тілесністю та сексуальністю. За словами організаторок події, таким чином мисткині пропонують об’єднати різні точки зору та скласти власну, шукаючи відповідь на запитання: “ЩО ТАКЕ ФЕМІНІЗМ?”.

Під час  відкриття відвідувачі та відвідувачки познайомились з авторками  представлених робіт та творчими проєктами мисткинь з України, Біларусі та Франції. Авторські картини, скульптурні композиції, арт-проєкти допомагають розібратися у витоках домінуючого культурного дискурсу, починаючи з перевтілення класичних чоловічих образів – воїна та героя та пошуку/збору себе як частини колажу, відповідаючи на запитання:  а що в мені є від жінки? 

Ставлячи ці запитання, сучасні активістки говорять про рівність та підтримку, маніфестуючи це в публічних акціях, перформансах та втілюючи у своїх творчих роботах. Під час виставки, рухаючись від осмислення сорому та дитячих травм, мисткині допомагають прийти до прийняття власної ідентичності та сексуальності як вільної та незалежної, адже ФЕМІНІЗМ Є… СВОБОДА.

Окрім виставки  у програмі відкриття відбувся показ фільму  «WOMEN What we are fighting for» від режисерок  Аліни Шевченко та  Вікторії Гуйвік та перформанс «Як бути», створений за підтримки Українського жіночого фонду. За словами організаторки – перформерки Альони Мамай проєкт «Як бути» – «це груповий перформанс, де досліджуються стосунки нас, як жінок, із собою, й унаочнюються ті вимоги, які патріархальне суспільство пред’являє жіночим тілам. Із малечку, через настанови родичів, як «правильно» рухатись, через медіяльні образи «справжньої» жіночої краси, наші тіла дисциплінуються й уніфікуються. У той час, як чоловіки мають свободу руху, якої жінкам і не снилось ­– розправивши плечі, прогулюватись нічним містом чи анекдотично розсувати ноги в транспорті.

Група дівчат, яка представила перформанс – журналістки, громадські активістки, тощо, вклали власний досвід у проєкт, згадуючи випадки, коли їхні тіла визнавались недостатньо жіночними й підлягали каранню задля нормалізації. Ці випадки лягли в основу танцю, покликаного виявити контраст між справді природним і розслабленим тілом й стисненим патріархальною дрессурою станом».

Виставку реалізовано Музеєм жіночої та гендерної історії в рамках проєкту Bridging feminisms берлінської організації Декабристи за фінансової підтримки МЗС Німеччини.