2024 рік – рік 140-річчя українського жіночого руху. 8 грудня 1884 року в Станіславові (теперішньому Івано-Франківську) з ініціативи Наталії Кобринської було засновано «Товариство руських женщин» (етнонім руський походить від слова «русин» – означає український), яке і дало початок українському жіночому руху. 

Слава Світова

Її історія

Її історія вишита білим по білому. Вона довго мовчала, а зараз хоче говорити. Про історію свого крихкого життя. Про історію країни, яка, як і вона сама, завжди обирала свободу й виборювала собі право бути такою, як хочеться.

Волинська квітка. Поліська повстанка. Майстриня зі Слобожанщини. Гуцульська філософиня. Освітянка із Харкова. Наддніпрянська інтелектуалка. Буковинська підпільниця. Лікарка з Галичини. Львівська просвітниця. Націоналістка із Закарпаття. Українська жінка.

Та, хто здобула освіту вдома. Підіймала міста з руїн. Виводила дітей із темряви на світло. Та, хто ставала голосом інших жінок, навчала, лікувала і зцілювала, надихала словом, творила музику. Чия душа до квітів тягнулася. У чиїх руках співала зброя.

Та, хто провела у підпіллі багато років. Чиє життя було змарноване репресіями. Та, кого кинули за ґрати, вивезли на Сибір, розстріляли за українську мову. Та, хто в концтаборах малим хрестиком вишивала. 

Та, хто пройшла пекло. І повстала проти режиму.
Та, хто вірила в Бога, забороненого совєтами.
І та, хто не вірила ні в кого та ні в що, а тільки у справедливість.

Не така, як усі. Незручна. Нестишена. Уперта. Гучна. Затята.
Та, хто знову і знову виходила з тіні чоловіка й казала голосно: “Я — є”.

Та, хто заплатила життям за свободу інших. 
Та, хто зробила все, що могла, а часом навіть трохи більше.
Та, хто вижила, аби свідчити. І розказати всю правду.

Її тихий голос могутньої сили. Він прагне бути почутим. 
Це голос, за яким крок за кроком уперед ішли інші. 
Це голос, який закликав до змін, ставив незручні запитання, творив неспокій. 
Чуєте, що той голос каже нам сьогодні?

Ми стоїмо на плечах тих, хто невтомно боролися задовго до нас. Ми — спадкоємиці тих, з ким розправлялися, кого ламали, кого не бажали чути, кого мовчки зрікалися, кого хотіли підкорити, знищити, стерти з лиця землі.

Озирнувшись, можна побачити позаду їхні тіні й почути їхні голоси: тих жінок, яких уже давно серед нас немає. Вони говорять крізь простір і час: «Ми змогли, і зможеш ти». 

Про авторку:

Слава Світова — письменниця, тренерка зі словесної майстерності та творчості, експертка з креативності та розкриття творчого потенціалу, мотиваційна промовиця, амбасадорка української мови. Співзасновниця феміністичного видавництва «Creative Women Publishing» та жіночого креативного простору «Creative Women Space». Авторка книжок «Жменька слів для доброго настрою» (2014), «Жила-була я» (2016),  «Великий космічний апчих» (2020),  «Зараз щось як розкажу. Весела книжка чудес та історій» (2022),  «Потаємна суперсила» (2023),  «Сантана Суперклаус. Остання Хранителька Свята» (2023),  «Ґýдзик, який хотів повернутися додому» (2024), «Імена» (2024).